Розташований в м. Пирятин Полтавської області, урочище Замок, північно-східна частина міста, в межах міської забудови, обмежена з південного заходу майданом Незалежності, з півдня – вул. Соборна (кол. Леніна) (вул. Героїв Майдану (кол. Борців Революції), Короленка, Глени, Замок і Замкові провулки).

Частково відомості про пам’ятку були опубліковані ще з кінця ХІХ ст. В.Г. Ляскоронським. Обстежено І.М. Самойловський (1927 р.), Ф.Б. Копилов (1945 р.), А.А. Святогором та Ю.Ю. Моргуновим (1980 р.), І.В. Головком (2003, 2007 рр.), І.В. Головком та О.Б. Супруненком (2013 р.).

Археологічний комплекс пам’яток складається з решток селища черняхівської культури, перекритого культурними нашаруваннями давньоруського укріплення, залишків оточуючого городище селища-посаду і ґрунтового могильника, в свою чергу перекритих культурними нашаруваннями життєдіяльності Михайлівського замку і сотенного міста Пирятина козацького часу розташований на видовженому мису першої надзаплавної тераси правого берега р. Удай, біля впадіння у старе русло його правої притоки – р. Перевод.

1. Селище черняхівської культури займає низинну частину мису. Знаходиться під житлово-господарською забудовою, тяжіючи до схилу північно-східної частини мису. Орієнтовна площа – близько 5,0 га.
2. Городище літописного «міста» Пирятин. Михайлівський замок кін. ХVI – поч. ХVIІ ст. та сотенне місто ХVIІ – ХVIІІ ст. Вперше згадується у Лаврентіївському літописі під 1154 р. Займає обидві частини мису, зайняті забудовою, міськими вулицями і провулками з північного боку від східної ділянки вул. Короленка та її перехрестя з вул. Замок. Інтерпретується як волосний центр Переяславського князівства. Укріплення міста складалися з двох частин. Їх внутрішню лінію утворював високий вал, що простягався по периметру низинної частини мису, і пролягав через його центр з північного заходу на південний схід. З південного сходу дитинець захищав глибокий і широкий рів. Тут же розміщувалися два проходи колишніх воріт, на південний захід від яких знаходилася територія посаду.

Зовнішня лінія укріплень міста Михайлова (Nowy Piryatin), побудована у кін. XVI ст. кн. О.М. Вишневецьким, складалася з валу, що охоплював південну частину мису і замикався з південно-західного боку на схід та захід від собору Різдва Богородиці (1781 р.). На заході межа укріплень прилягала до заболоченої заплави р. Жаболовки. Дерев’яні фортечні стіни на валу пізніше були підсилені кількома баштами над в’їздами. Збереглися назви кількох з них, зокрема, Млинової та Польової.

3. Рештки ґрунтового могильника знаходяться на перехресті вул. Замок і Короленка, в південно-західній частині низької ділянки мису, за валом колишнього давньоруського дитинця. Площа остаточно не визначена.

Ранній залізний вік, черняхівська культура; давньоруський час; доба пізнього українського середньовіччя; III – V ст. н. е.; ХІІ – ХІІІ, кін. ХVІ – ХVІIІ ст.