Знаходиться поблизу села Мацківці Мацківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, за 2,0 км на північ від села, в урочищі Городок (Городище), Поділ.

Городище надійно отожнюється з літописним “містом” Сніпородом, вперше згаданим у розповіді про похід Гедиміна на Київ 1320 – 1321 рр.

Розвідкові обстеження в ур.Городок здійснені В.Г.Ляскоронським в кінці ХІХ ст. 1945 р. городище оглядалося Ф.Б.Копиловим, 1948 р. — І.І.Ляпушкіним; невеликі розкопки в 1952 р. тут провів П.А.Раппопорт, досліджуючи оборонні споруди. В 1982-1989 рр. пам’ятка досліджувалася Ю.Ю.Моргуновим. Ним розкопано 2,2 тис. кв. м на майданчику і 500 кв. м на верхньому селищі у складі комплексу.

На сьогодні археологічний комплекс літописного «міста» Сніпорід складається з городища, двох селищ, курганного та грунтового могильників. Найбільш ранні нашарування датуються кінцем неоліту — добою ранньої бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н.е). Високий мис та його підніжжя були заселені і в пізньоскіфський час (ІV – ІІІ ст. до н.е). Оборонні споруди були побудовані у середині ХІ ст., а до того існувало неукріплене давньоруське селище. Близько середини ХІІІ ст. укріплення було залишине населенням і життя тут певний час не відновлювалося. Окремі знахідки кружального посуду XIV-XV ст. вказують на існування недовготривалих поселень біля підніжжя та на майданчику городища.

Майданчик городища задернований і частково засадженний лісом та кущами. В плані городище має округло-видовжену (грушоподібну) форму, з розмірами — 110 х 90 м. Площа майданчика — 0,9 га. У попередні роки пам’ятка розорювалася, в північній частині розташована западина від давньоруського колодязя, розмірами 22 х 24 м та глибиною 3,0 м. На сьогодні вона заглиблена більше ніж на 4,0 м внаслідок розкопок. Городище захищене колоподібним у плані валом, висотою від 2 до 4 м, та ровом, шириною близько 10 м, при глибині в 1 м. Давній напільний в’їзд розташовувався із заходу.

Верхнє селище розташоване на плато на південь та схід від укріплень городища. Нижнє селище знаходиться на схід від укріплень. За 1 км на захід від оборонних споруд укріплення виявлені рештки курганного (?) могильника, південніше городища, виявлений грунтовий некрополь.

В 1985 р. на верхньому селищі у розвідковому шурфі був виявлений гончарний горн середини ХІІ ст. Наступного 1986 р. у закладеному розкопі досліджено близько 20 господарських ям, 1 споруду та 3 житла.

Неподалік від городища, на північний схід від нього, збереглися залишки “змійового” валу у широкій заплаві р.Сліпорід, що простежуються на відстань в 5 км — між городищем, с.Терни та ур.Лиса Гора — на південній околиці Лубен. У краще збереженій південній частині цього відрізку вал має ширину 9 м, максимальну висоту 1 м. Вал, прикривав від нападу ворогів винятково відкриті селища та гирло заплави Сліпорода.

Деякі результати досліджень. У центральній, свого часу незабудованій, частині майданчика розчищено 14 давньоруських поховань — решток грунтового некрополю кінця ХІІ-ХІІІ ст. В північній частині укріплення виявлено 7 скупченнь у складі 12 споруд і декілька господарських ям, також було досліджено давньоруський колодязь, який виник ще до побудови укріплень, населенням відкритого селища. Грушоподібна форма укріплення була зумовлена бажанням залишити колодязь на захищеній території. Оригінальна конструкція в’їзду включала і надбрамну вежу з підвісним містком. Ця ділянка досліджена археологічно О.В.Григор’євим під час робіт Посульської експедиції.

Культурний шар товщиною 0,6 – 0,8 м пошкоджений розорюванням, в невеликих кількостях містить матеріали доби мезоліту, пізнього неоліту – бронзи, пізньоскіфського часу та фінального етапу роменської культури, але основний масив шару утворився у давньоруський час.

Городище літописного міста Сніпорід — одне з найбільш збережених та досліджених городищ Посульської оборонної лнії давньоруського часу. Воно має велику історико-культурну цінність для розуміння особливостей виникнення, розвитку, занепаду і  вивчення долі городищ Посульської укріпленої лінії у Х-ХІV ст. та за козацької доби. З пам’ятки походять багаточисленні знахідки, які відображають військову орієнтацію поселення, що робить його еталонним у вивченні городищ аналогічного функціонального призначення.

IV – III тисячоліття до нашої ери, IX – XIII,  XIV-XV століття