На замовлення Представництва турецької шляхобудівельної компанії «Onur» в Україні Полтавською експедицією НДЦ «РАС» ІА НАН України влітку 2017 р. здійснені науково-рятівні дослідження поблизу с. Мильці Полтавського р-ну Полтавської обл., що мали на меті вивчення трьох розораних насипів курганів у зоні спорудження автообходу навколо міста Полтави (№№ 1, 2 і 5).
Всі вони є залишками невеликого некрополю, що тяжів до вододілу на правобережному Ворсклинському плато і спорадично використовувався за епох енеоліту – бронзового віку, а в Новітній час потрапив до зони господарського будівництва і, насамкінець, спорудження сучасного шосе.
Найбільший курган №5 містив виразні археологічні знахідки. В ньому виявлено дві невеликі ями, що пов’язані культовими обрядами. Першою була культова яма-бофра у північній полі кургану, овальної в плані форми. Друга культова яма розташовувалася у північній полі насипу — мала підпрямокутну, зі скругленими кутами форму, широтну орієнтацію. В ямі з південного боку лежали обвуглені рештки трьох плах завширшки 6–8 см від меридіонально зорієнтованого перекриття, що вкривалося свого часу корою і стеблами трави. Жодної з речових знахідок тут не виявлено. Об’єкт доволі схожий на енеолітичну культову споруду під насипом Олександрівського кургану в Чорнухинському р-ні Полтавської обл., що вивчався 1989 р.
Основний поховальний (об’єкт 4) містився в центральній частині насипу, супроводжувався з південного боку слідами невеликого вогнища на стародавній похованій поверхні і був оточений кільцевим рівчаком.
Поховання влаштоване з рівня стародавнього ґрунту, мало меридіональну орієнтацію, невеликі за розмірами заплічки — 0,8 х 1,6 м — у вигляді вибірки в дерені. Посеред заплічок за довшою віссю ями розміщувалося неглибоке ложе для похованого. Ця яма, вочевидь, призначалася для маленької дитини, кісткові рештки якої не збереглися. З північного боку від ями, на рівні стародавньої поверхні у профілях центральної бровки відзначене скупчення дернин. Компакне їх залягання схоже на влаштування у давнину округлого підвищення з пласкою верхівкою типу вівтаря
На поверхні заплічок та поряд у навколишньому масиві первісного насипу виявлено 6 уламків ліпного посуду, три вироби з сіро-коричневого напівпрозорого кременю (відщеп, уламки кінцевої скребачки та комбінованого знаряддя на платівці, що поєднувало ніж та різець), рештки випаленого у вогні ґрунту, перепалених камінців і більш численні вуглини від згорілих стебел трави, а також уламки ліпного горщика із загладженою горизонтальними розчосами внутрішньою поверхнею. В нещільному тісті помітні домішки вигорілої рослинності, зрідка черепашки, вапнякової і кварцитової жорстви.
Рештки невеликого вогнища поряд із похованням (об’єкта 4) знаходились в ямці. Поряд виявлений фрагмент денця тієї ж посудин, що і в основному похованні. Залишки кільцевого рівчака були влаштовані з рівня стародавньої похованої поверхні навколо первинного кургану.
Поховання, що виявлена під цим насипом, розглядається як основне захоронення доби енеоліту і може належати до пізнього етапу розвитку постмаріупольської (квітянської) енеолітичної культури найраніших кочівників Лісостепу IV – першої чверті ІІІ тис. до н. е., відповідаючи основним культурно-визначальним критеріям т. зв. «випростаних» комплексів.
На замовлення Представництва турецької шляхобудівельної компанії «Onur» в Україні Полтавською експедицією НДЦ «РАС» ІА НАН України влітку 2017 р. здійснені науково-рятівні дослідження поблизу с. Мильці Полтавського р-ну Полтавської обл., що мали на меті вивчення трьох розораних насипів курганів у зоні спорудження автообходу навколо міста Полтави (№№ 1, 2 і 5).
Всі вони є залишками невеликого некрополю, що тяжів до вододілу на правобережному Ворсклинському плато і спорадично використовувався за епох енеоліту – бронзового віку, а в Новітній час потрапив до зони господарського будівництва і, насамкінець, спорудження сучасного шосе.
Найбільший курган №5 містив виразні археологічні знахідки. В ньому виявлено дві невеликі ями, що пов’язані культовими обрядами. Першою була культова яма-бофра у північній полі кургану, овальної в плані форми. Друга культова яма розташовувалася у північній полі насипу — мала підпрямокутну, зі скругленими кутами форму, широтну орієнтацію. В ямі з південного боку лежали обвуглені рештки трьох плах завширшки 6–8 см від меридіонально зорієнтованого перекриття, що вкривалося свого часу корою і стеблами трави. Жодної з речових знахідок тут не виявлено. Об’єкт доволі схожий на енеолітичну культову споруду під насипом Олександрівського кургану в Чорнухинському р-ні Полтавської обл., що вивчався 1989 р.
Основний поховальний (об’єкт 4) містився в центральній частині насипу, супроводжувався з південного боку слідами невеликого вогнища на стародавній похованій поверхні і був оточений кільцевим рівчаком.
Поховання влаштоване з рівня стародавнього ґрунту, мало меридіональну орієнтацію, невеликі за розмірами заплічки — 0,8 х 1,6 м — у вигляді вибірки в дерені. Посеред заплічок за довшою віссю ями розміщувалося неглибоке ложе для похованого. Ця яма, вочевидь, призначалася для маленької дитини, кісткові рештки якої не збереглися. З північного боку від ями, на рівні стародавньої поверхні у профілях центральної бровки відзначене скупчення дернин. Компакне їх залягання схоже на влаштування у давнину округлого підвищення з пласкою верхівкою типу вівтаря
На поверхні заплічок та поряд у навколишньому масиві первісного насипу виявлено 6 уламків ліпного посуду, три вироби з сіро-коричневого напівпрозорого кременю (відщеп, уламки кінцевої скребачки та комбінованого знаряддя на платівці, що поєднувало ніж та різець), рештки випаленого у вогні ґрунту, перепалених камінців і більш численні вуглини від згорілих стебел трави, а також уламки ліпного горщика із загладженою горизонтальними розчосами внутрішньою поверхнею. В нещільному тісті помітні домішки вигорілої рослинності, зрідка черепашки, вапнякової і кварцитової жорстви.
Рештки невеликого вогнища поряд із похованням (об’єкта 4) знаходились в ямці. Поряд виявлений фрагмент денця тієї ж посудин, що і в основному похованні. Залишки кільцевого рівчака були влаштовані з рівня стародавньої похованої поверхні навколо первинного кургану.
Поховання, що виявлена під цим насипом, розглядається як основне захоронення доби енеоліту і може належати до пізнього етапу розвитку постмаріупольської (квітянської) енеолітичної культури найраніших кочівників Лісостепу IV – першої чверті ІІІ тис. до н. е., відповідаючи основним культурно-визначальним критеріям т. зв. «випростаних» комплексів.
Read moreСупруненко О. Б. Курган з енеолітичним похованням поблизу с. Мильці під Полтавою / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк // Археологічні дослідження в Україні – 2017: щорічник – зб. наук. пр. / ІА НАНУ; [ред. кол.: Болтрик Ю. В. (гол. ред.), Буйських А. В., Горбаненко С. А. та ін.]. — К. : ІА НАН України.
Супруненко О. Б. Курган з енеолітичним похованням поблизу с. Мильці під Полтавою / О. Б. Супруненко, В. В. Шерстюк // Археологічні дослідження в Україні – 2017: щорічник – зб. наук. пр. / ІА НАНУ; [ред. кол.: Болтрик Ю. В. (гол. ред.), Буйських А. В., Горбаненко С. А. та ін.]. — К. : ІА НАН України.