2) Група курганів ІІ біля с. Новофедорівка. До складу комплексу входило 3 кургани,  об’єктом дослідження були насипи №№ 1-2.

Насипи були значною мірою зруйновані: в масиві кургану № 2 у ХVІІІ-ХІХ ст. було облаштовано хутір, а насип № 1, що ще на сер. ХХ ст. мав висоту 3,5 м, на бл. 2/3 площі був перекопаний кар’єрами.

Лише в одній полі кургану збереглися впускні комплекси доби ранньої бронзи, що, незважаючи на значне руйнування кургану, представляють неабиякий інтерес.

Серед них вирізняється унікальне колективне (сімейне?) захоронення ямного часу: чоловік у ньому супроводжувався до потойбіччя кам’яною сокирою, жінка ― скроневим бронзовим кільцем, а немовля ―  намистом з амулетів, виготовлених з ікл тварин, та кістяних пронизок, більшість з яких були декоровані гофруванням.

Саме це поховання було нами реконструйовано у 3D-вигляді. Судячи з простеженого положення кістяків чоловік був покладений у класичній для ямної спільноти позі — з підігнутими і піднятими в колінах ногами, що пізніше завалилися набік. Тоді як жінка лежала на боці, головою та ногою притиснувшись до тіла чоловіка, і поклавши одну руку йому на його кінцівку. Складається враження що жінка відправилася у потойбіччя разом з чоловіком ще живою зайнявши таку позицію в могилі. Скоріш за все після того як прийняла отруту.

Чи це було її добровільне рішення, продиктоване дотриманням традицій, чи примусове, — встановити, на жаль, неможливо. Подібні аналогії хоч і не часто, але простежуються і в інших культурах, зокрема, висоцькій.

Ще два комплекси ямної доби, схоже ― синхронні один одному, — містилися у схожих за формою та розмірами ямах: Перше з них ― дитяче поховання з крем’яним предметом у голові (останнє або ж було покладено на голову дитині та з часом провалилося до черепа, або ж і стало причиною смерті). Друге ― яма-кенотаф (чи ритуальна яма), з цілим округлодонним горщиком, без жодних ознак кістяка, але з фрагментами дерева у заповненні. Не виключено що й поховання, й «горщикова» яма, є єдиним сакральним жертовним комплексом, і може розглядатися як приклад жертовних «баддів», згадуваних в індуїстських релігійних текстах.

Останньою за часом із виявлених була інгумація інгульської катакомбної культури, інвентарна, з рештками мінеральної речовини на дерев’яній посудині; зверху на цю речовину було покладено два астрагали. У полі насипу було виявлено розсіяний гаманець 1 пол. ХVІІ ст. у складі майже 40 західноєвропейський драйпелькерів.