Розташований поблизу південної околиці с. Бербениці Бербеницької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за 1,5 км на південь від села в лісовому масиві, справа від автошляху мм. Лохвиця – Прилуки, в урочищі Вали або Бербеницький ліс – Городище.

Бербеницьке городище виявлене М.Д. Ренським (1928 р.), обстежувалося Ю.Ю. Моргуновим, В.В. Приймаком (1982 р.), Р.С. Луговим і В.В. Касьяном (2010 р.).

Городище займає середину відрогу правого берега р. Суха Лохвиця. Укріплений майданчик має округлу у плані форму, вписану у рельєф  місцевості. Розміри 75х45 м, площею 0,35 га. У східній частині майданчику розташовані рештки колодязю. Він укріплений подвійним кільцем валів та ровів, з півночі на південь прорізаних наскрізним проїздом. Висота центрального валу 3,0 м, а бокові мають висоту 1,0 м, рів має глибину 2,0 м, ширина 6,0 м. Схили городища ескарповані, і захищали не тільки укріплений майданчик, але й посад. Площа напільного посаду 1,6 га. Культурні нашарування городища мають потужність 0,60 м.

Знахідки репрезентовані гончарною давньоруською керамікою ХІ — середини ХІІІ ст., а також козацького періоду XVII ст. Унікальною знахідкою є уламок керамічного полив’яного водолія у вигляді загнузданого коня.

На посаді городища культурні нашарування не виявлені, а з напільного боку він насичений незначними матеріалами ХІІ – ХІІІ ст.

Селище займає підошву відрогу правого берега р. Суха Лохвиця, на південь від городища. Площа селища 5 га. Потужність культурних нашарувань сягає 0.60 м і містять гончарну кераміку ХІІ – ХІІІ ст. З селища походить залізний серп київського типу.

ІХ-ХІІІ ст., роменська культура, доба Київської Русі