Одним з важливих фактів існування прогресивного прошарку шляхетства на Полтавщині є історії життя та діяльності його місцевих повітових лікарів. Адже у XVIII-XIX століттях ці вихідці з української козацької еліти діяли не лише в напрямку розвитку медичної науки, а і йшли шляхом медичної та освітньої опіки над населенням колишньої Гетьманщини. Тонкий прошарок лікарів, який в майбутньому влився в українську інтелігенцію, що якраз почала формуватись, започаткував широку практику охорони здоров’я якомога ширших верств населення, як то попередження хвороб, медична допомоги та лікування різних хвороб. Цим, а також ліберальною налаштованістю щодо медичних послуг для всіх, вони здобули людську славу та народну пошану.

Тож нікого з біографів М.Гоголя не дивував той загальновідомий факт народження Миколи Гоголя не вдома, у містечку Великі Сорочинці, за 25 км від Миргорода, яке письменник прославив на весь світ повістю «Сорочинська ярмарка». Адже пологи у Марії Іванівни Гоголь-Яновської приймав у своїй лікарні Михайло Якович Трохимовський — відомий на той час у всій Російській імперії лікар, відповідно хрещеним батьком майбутнього письменника став його син – полковник Микола Трохимовський.

Михайло Якович народився 1739 р. в сім’ї священника с. Безуглівка на Ніжинщині, тобто не був родом з Полтавщини. Він закінчив Києво-Могилянську академію та Петербурзьку сухопутну госпітальну школу. Брав участь у російсько-турецькій війні 1768 – 1774 рр., де і розкрився його лікарський талант. В результаті досліджень фармакологічних властивостей рослин, які М.Трохимовський використовував при лікуванні поранених, з’явилась книжка «Рассуждения о растениях в Крымской степи, полковым лекарем усмотренных», яка побачила світ 1772 р. у Петербурзі.

Наступного року Михайло Трохимовський прибув у Сорочинці, де з 1710 р. знаходилось правління Миргородського полку. Він уклав угоду з полковою канцелярією про обслуговування хворих із місцевого населення. Платню йому було покладено 300 карбованців на рік за рахунок збирання особливого податку – по одній копійці з кожної хати.

Кілька десятиліть, з 1773 по 1813 роки, М.Я. Трохимовський жив і працював у містечку Сорочинці, розташованому на мальовничій річці Псел, яке стало його рідним домом. Воно було засноване у XVIІ ст. й спочатку називалося Краснопіль. Із 1646 р. належало одному з найбільших магнатів Речі Посполитої Ієремії Вишневецькому, а з початком Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького тут було утворено Сорочинську сотню — адміністративно-територіальну одиницю Миргородського полку.

На межі ХVІІІ-ХІХ ст. Сорочинці називали в народі «Лікарівщиною», адже до послуг М.Я. Трохимовського вдавались як всі дворяни Миргородського повіту, так і простий люд. Незаможним лікар надавав медичну допомогу безкоштовно, здобувши собі величезну повагу в місцевого населення. Впродовж усього життя Лікар Трохимовський вів медичну науково-дослідницьку роботу, постійно удосконалюючи свій фах.

Саме Трохимовський розпочав на Миргородщині віспощеплення. Водночас він широко використовував у лікуванні місцеві лікарські рослини. Так серед тогочасних медичних засобів популярним став напій «трохимівка», який лікарі призначали для лікування розладів шлунковокишкового тракту. Рецепти М. Трохимовського публікувались у журналі «Вестник естественных наук и медицины», а як лікар-гінеколог він написав працю «Про причини жіночого безпліддя». Михайло Якович зібрав у Сорочинцях велику медичну бібліотеку.

Окрім того, проживаючи на Миргородщині, Трохимовський став першовідкривачем лікувальних властивостей місцевої мінеральної води. У 1786 р. він повідомляв, що для лікування деяких хвороб використовує місцеву «мінеральну купель», яка має цілющі властивості.
У 1777 році М. Трохимовський отримав звання штабс-лікаря і вже наприкінці століття мав чин надвірного радника, а у 1811 р. був обраний членом- кореспондентом Петербурзької медико-хірургічної академії.

В Сорочинцях М.Я. Трохимовський жив у власному будинку, неподалік від Преображенського собору. Але маючи багатих пацієнтів-поміщиків, Михайло Якович і сам став незабаром досить заможним поміщиком, придбавши значні маєтності у Миргородському повіті. Так він мав два хутори під самими Сорочинцями, один з яких називався Лікарівщиною, а інший – хутором Трохимовського, також хутір Сушківщини, мав землю в селі Лікарському (нині с. Михайлівка Великобагачанського району). Були в лікаря у власності угіддя і двори з посполитими в Сорочинцях, с. Зубівці, с. Єрків. В Зубівці його сусідом і добрим знайомим був інший співвласник села – грузинський поет Давид Гурамішвілі.

Друзями М.Я. Трохимовського були письменник В. Капніст, дослідники старовини В. Ломиковський та І. Мартос, художник В. Боровиківський та багато інших. Часто бувала в гостях у Трохимовського родина Гоголів-Яновських.
Свідчення слави М. Трохимовського далеко поза межами України є публікація у московському часописі «Вестник Европы», що виходив за редакцією М. Карамзіна, статті «Благодетельный врач в Малороссии» у 1803 році (ч. 12, № 21) за підписом криптонімом И.Б.
Помер М.Я. Трохимовський у 1813 році (за іншими даними – у 1815), залишивши по собі добру пам’ять людяністю та некорисливістю. Водночас збереженню пам’яті про М. Трохимовського сприяє той факт, що саме він допоміг прийти у цей світ генію світової літератури Миколі Гоголю.

19 квітня 1909 р. на фасадному боці будинку М. Трохимовського, у флігелі якого народився Микола Гоголь, було встановлено меморіальну дошку з цієї нагоди, і з того часу це місце стало одним з головних меморіальних центрів гоголівського світу. 1 1929 році в цьому ж будинку було засновано літературно-меморіальний музей Миколи Васильовича Гоголя, перший не тільки на Полтавщині, а й у всій Україні та Росії. На жаль, в роки Другої світової війни гітлерівські вандали спалили будинок, відступаючи з села.

На сьогоднішній день на місці флігеля М. Трохимовського стоїть новий музей М. Гоголя, споруджений у 1951 р.

Віталій Сальніков, ст. наук. співр. КЗ “ЦОДПА”

Для підготовки публікації використано матеріали: Чухліб Т. Козацьке коріння Миколи Гоголя; Розсоха Л. Миргородщина козацька і Гоголівська, та ін.