Подорожуючи залами Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, у першому залі археології неможливо не помітити плиту-скульптуру із пісковика людиноподібної форми (антропоморфної форми), що отримала назву у науковій літературі — Федорівський ідол. Вказана знахідка має досить унікальну історію свого походження…

У далекому 1973 році поблизу с. Федорівка Карлівського району механізаторами тодішнього колгоспу було виорано стелу з насиченою іконографією, поряд із курганом. Вона була перевезена через рік до подвір’я місцевої школи, а згодом попала до Полтавського краєзнавчого музею і завдяки своїй унікальності вона отримала назву — Федорівський ідол.

Цікавим є фактом є те що у 1988 році О.Б. Супруненком було проведено дослідження насипу кургану, біля якого і було виорано вказану стелу. Насип кургану мав 1,35 м висотою при діаметрі розорюваної насипу 38 м, і розташовувався на 1,35 км на південний схід від села і входив до складу групи курганів із 16-ти насипів.

Досліджений курган мав насип, який споруджувався за два прийоми. Було виявлено одне ямно-катакомбний жертовний комплекс (?), який складався з антропоморфної в плані ями, одного катакомбного поховання-кенотаф (тобто пусте) та чотирьох поховань зрубної культури. На вершині насипу у другому прийомі було поставлено антропоморфну скульптуру — Федорівський ідол. Подальші ритуальні дії призвели до того, що її пошкодженню та «похованню» на краю кургану. В подальшому насип цього кургану слугувало місцем для розміщення поховань невеликого могильника, можливо, окремої сім’ї кочівників епохи пізнього бронзового віку.

Серед знахідок з кургану слід виділити кілька ліпних горщиків зрубного часу та виріб із трубчастої кістки тварини, що може інтерпретуватися як деталь музичного інструмента типу «флейти Пана» або знаряддям для збільшення надоїв молока.

А тепер перейдем до опису самого Федорівського ідола. Сама ця стела виготовлена із пісковика і має розміри 1,33х0,51х0,21 м, вага понад 200 кг. На двох сплощених і двох скруглених боках нанесені гравійовані та рельєфні зображення. Верхня частина скульптури з виступом голови була спеціально відбита у давнину . Вірогідно, ідол «пожертвував» свою голову під час ритуального переміщення  з потойбічного до небесних світів (із ями на верхівку кургану). Середня частина скульптури оповита рельєфним поясом у т.ч. з отворами з одного із боків. На лицевому боці збереглися зображення зігнутих у ліктях рук (в одній руці затиснута стріла), контурів черева, фігури хвостатого шаману з піднятими до гори руками і фалосом, вислообушною сокирою за поясом, поряд — профільними зображенням коня; на зворотньому боці зображені контури Дерева життя (у вигляді хребетного стовпа зі зверненими до гори ребрами), а також палиця-герлига. Особливості зображення Дерева життя можуть вказувати на мандри до неба: ступні здіймаються до гори, розриваючи при цьому пояс, що відокремлює потойбічний світ від земного. Графіка Дерева життя втілює також уявлення про відлік часу у вигляді місячно-сонячного календаря: дерево виростає з Місяця-молодика.

Вірогідно, ідол є зображенням жертовного Поруші. Зв’язок скульптури з підкурганим святилищем, улаштуванням поховань-кенотафів (пустих поховань) засвідчує проведення релігійних обрядів з використанням стели, як посередника між потойбічним та реальним світами, на зразок бога, який щорічно вмирає й відроджується. Це, ймовірно, мало і певну господарську доцільність для епохи раннього бронзового віку – для визначення жерцями часу початку певних етапів сільськогосподарських робіт та кочівок зі стадами худоби.