Розташований в околицях с. Хитці Калайдинцівської с.р. Лубенського р-ну, за 2,0 км на південний схід від села на правому березі р. Удай, в урочищах Коломак, Шимберьове.

Виявлене І.Я. Плескачем (1929 р.), обстежувалося Ф.Б. Копиловим (1946 р.), О.А. Моруженко (1996 р.), М.П. Кучерою, О.В. Сухобоковим (1971 р.), Ю.Ю. Моргуновим 1988. Курганний могильник досліджувався Є.О. Горюновим (1973 р.).

Городище знаходиться на терасі правого берега, поверхня майданчика заліснена, по центру простежується западина від колодязя, круті схили останця екскарповані, а з більш пологого схилу (північно-східна сторона) додатково укріплена валами. Площа майданчика 1,9 га. Потужність культурного шару становить 0,7 м і містить значну кількість уламків роменського ліпного та давньоруського гончарного посуду.

Перетин валу показав, що перше укріплення було побудоване у сіверянський період (роменська культура), яке згоріло у другій половині Х ст. Близько сер. ХІІ ст. вони були відновлені, але інтенсивність життя було помітно меншим.

Серед знахідок виділяється: кістяний гребінь з циркульним орнаментом кінця Х – пер. пол. ХІІ ст., великий рибальський гачок та ромбоподібний наконечник стріли давньоруського часу.

Селище виявлене на схилі тераси, на території селища було виявлено ліроподібну пряжку давньоруського періоду.

Поряд з селищем в ур. Шимберьове розташований курганний могильник, де було досліджено два кургани із 13. Серед знахідок слід відмітити точильний брусок, залізні кільця, кресало з язичком давньоруського часу.

Відкрите селище розташоване через балку на південний захід від городища.

ІХ-ХІV, XVII-XVIII ст., роменська культура, доба Київської Русі, післямонгольський час, пізнє українське середньовіччя.