Знаходиться поблизу села Клепачі Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, за 1,1-1,4 км на північний схід від села, в урочищі Городок (Сад).

Пам’ятка виявлена 1876 р. розвідками Ф.І. Камінського. Обстежувалася  Г.С. Кир’яковим (1876 р.), В.П. і О.П. Гричуками (1926 р.), Ф.Б. Копиловим (1946 р.), І.І. Ляпушкіним (1948 р.), А.О. Моруженко (1969 р.), І.М. Кулатовою та О.Б. Супруненком (1988 та 1990 рр.).

Клепачівське городище займає плато мису високого лівого берега струмка Вільшанка — правої притоки р. Сула. Вся територія городища у давнину була обнесена валом. Укріплення має у плані форму правильного багатокутника (ближче до чотирикутника), із закругленими кутами. Площа пам’ятки — 8,5 га (260х335 м). Городище оточене валом, з шириною в основі 8-10 м, поблизу вершини — 3-4 м. Висота — 2,2-5,0 м. Навкруги валу простежуються залишки рову шириною 2,5-4,0 м і сучасною глибиною 1,2-1,5 м. У валу є три в’їзди — з південного заходу, заходу і півночі.

Укріплення пам’ятки пошкоджені у другій половині ХХ ст. Їх південно-західна частина — від південно-західного до західного в’їздів — знівельована бульдозером для забезпечення проїзду на літню свиноферму. Практично знищені й допоміжні укріплення, що напівкільцем захищали головний південно-західний в’їзд. Площа майданчика свого часу на третину була зайнята тимчасовими спорудами свиноферми, інша третина — розорювалася; остання частина залишалася вкритою лісонасадженнями дуба і граба. Здебільшого поверхня укріплень задернована чи поросла лісом.

Площа майданчика наприкінці ХІХ ст. зберігала численні залишки котлованів жител і господарських ям, згодом розораних. Лише 5 з них збереглися у залісненій північній ділянці пам’ятки. Потужність культурних нашарувань складає (за даними обстежень 1988 р.) 0,2-0,8 м.

Серед знахідок на майданчику городища виявлені фрагменти ліпного посуду — горщиків, мисок, до десятка керамічних пряслиць різних форм, уламки обмазки, глиняних конусів та залізного шлаку. У Лубенському краєзнавчому музеї зберігається кілька бронзових наконечників стріл V-IV ст. до н.е., що походять із пам’ятки.

Але окрасою цієї пам’ятки є знахідки двох мечів. Перший — залізний зі втраченим кільцевим навершям, прямим перехрестям, лезом ромбічної у перетині форми та слідами ремонту клинка, довжиною 50 см належить до характерної наступальної зброї сарматських племен І ст. до н.е. — І ст. н.е. Другий — довгий двосічний залізний меч який є характерним зразком озброєння воїна часу готських походів ІІІ – початку IV ст. н.е. Обидва мечі експонуються у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського.

Клепачівське городище — одне з городищ Посулля скіфської доби, з наявним потужним культурним шаром, знахідками пізньоскіфської та наступних епох, має вже досить довгу історією попередніх досліджень. Заховане серед дібров в глибині плато правого корінного берега Сули, перерізаного численними балками, долинами струмків, городище займало місце своєрідного центру значної заселеної округи Лубенського Посулля, оточеної поселеннями й рідкісними городищами.

VI – II століття до нашої ери, ІІІ-IV століття.