На теренах історичної Полтавщини розгорнулися фінали війн козаків із поляками XVI-XVII ст.: перша — під Лубнами, інша — в районі Кременчука, на правобережній Крюківській стороні, третя під — Говтвою. Козацькі змагання між козаками та поляками поблизу м. Кременчук отримала у науковій літературі назву Куруківська кампанія.
Куруківська кампанія 1625 р. – центральна подія козацького повстання під проводом М. Жмайла, яке в свою чергу стало продовженням тривалої боротьби козацького стану за свої права та привілеї, на які почала активно тиснути Річ Посполита після Хотинської війни.
Після підходу головних сил козаків і коронного війська в урочище Таборище на березі річки Цибульник бойові дії отримали стрімкий характер. Жмайло і його полковники відмовились пристати на урядові вимоги, а С. Конецпольський та його воєначальники сприйняли це як привід до початку «справжньої» війни. 19 жовтня він віддав наказ готуватися до штурму козацького табору. Жовніри почали готувати батареї важких гармат, в’язати спеціальні облогові коші (тури), фашини та будувати «гуляй-городи».
Після кількох безуспішних Жмайло вирішив відступити. Розклавши багаття в таборі, козаки непомітно вислизнули з нього, залишивши на шляху відступу цілих три загони, які мали затримати польську кінноту.
Новий козацький табір постав поблизу Курукового озера посеред решток давніх укріплень (на разі до сих пір не з’ясовано що то за описані в джерелах укріплення). Підійшовши 21 жовтня, втомлена кіннота С. Конецпольського з ходу спробувала прорвати козацький табір, але запорожці вогнем з гармат і рушниць відбили ворожу атаку, завдавши супротивникові значних втрат. Безуспішною була і друга атака. Бій, в якому обидві сторони зазнали великих людських втрат (до 8 тис. осіб у козаків і дещо менше у королівського війська), вщух сам собою.
24 жовтня (3 листопада за н.с.) 1625 р. розпочалися переговори, які з боку козаків вів новообраний гетьман М. Дорошенко. Саме він 27 жовтня підписав відомі Куруківські статті, в яких ішлося про козацький реєстр із 6 тис. козаків, платню, виведення козаків зі шляхетських маєтностей, заборону походів на море і спалення козаками чайок. Важливими поступками, яких домоглися козаки, була амністія для всіх повсталих та відмова коронних комісарів від пункту про видачу старшини.
На жаль, повна зміна ландшафту через антропогенний чинник  робить неможливою прив’язку добре задокументованої Куруківської кампанії до сучасного вигляду місця бойових дій 1625 р. І хоча з лівої сторони дороги Кременчук-Олександрія, за Крюковим, встановлено монумент у пам’ять про загиблих у Куруківській битві козаків, він має досить опосередковане відношення до реального місця бою.
Перший бій козацького війська з урядовими силами відбувся за історичними джерелами поблизу містечка Крилів (на р. Цибульник, в урочищі Табурище на залишках старого городища), і деякими сучасними дослідниками локалізується на теренах сучасного міста Світловодськ. Далі відбувались сутички козацьких ар’єргардів на шляху відступу основних сил з Табурища на Крюків, при цьому з двох переправ, де були влаштовані засади, одна ймовірно існує і на сьогодні.
А ось основний бій відбувся вже під укріпленнями козацького табору, як вказують історичні джерела: в урочищі Медвежі Лози, біля «річки Курук» («озера Курукове» в іншому джерелі). Місцевим дослідником Д. Вирським висувається теорія, що це може бути район сучасного Крюкова перед мостом через Дніпро. Саме ж Курукове озеро вважається частково висушеним, а почасти розчиненим в сучасних Білецьківських плавнях.
Але як би там не було, та події  1625 року на Полтавщині, неподалік міста Кременчук, назавжди вписані у військову історію України як один з найгероїчніших епізодів її боротьби за свою державність.