Знаходиться поблизу села Мала Рублівка Малорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, за 2,1 км та на північний захід від північної околиці села, у складі курганного могильника.

Майдан був відомий ще з актових документів XVII ст., у ХІХ ст. обстежувався В.В. Пассеком, археологом І.А. Зарецьким (1888-1889 рр.). Потім він обстежувався І.І. Ляпушкіним (1945 р.), Б.А.Шрамком (1951 р.), Г.Т. Ковпаненко (1953 р.), В.П. В.П. Андрієнком (1968 р.), О.Б. Супруненком (1995 р.), О.В. Коротею, Є.М. Осадчим та С.А. Задніковим (2015 р.).

Майдан Розрита Могила — залишки одного з найбільших курганів скіфського часу Полтавщини і басейну р.Ворскла.

Він займає підвищення вододілу рр. Ворскла і Мерла і має у плані кільцеподібної форму. Його діаметр становить 100 м, висота – 6,2 м. Посередині знаходиться округла яма діаметром 40-42 м і глибиною 7 м від вершини. Насип має п’ять проходів. У північній та північно-західній частинах майдану навколо насипу зберігся вал і рів. Ширина валу становить 2.0-5.0 м, висота – 0,5-1,5 м. Рів мас ширину від 14 до 21 м і глибину 1,5 м. Зовнішній діаметр рову – 220 м. У південній частині рів та вал зруйновані.

З півдня розташовані «вуса» відпрацьованого ґрунту у вигляді довгих буртів шириною від 6 до 22 м і висотою 1,0—1,6 м. Майдан задернований, поли та рів вкриті молодими деревами і кущами. Курганний могильник, шо знаходиться поблизу майдану Розрита Могила, поділяється на 6 курганних груп (мікрогруп).

Відвідувалася головнокомандуючим російської армії Петром І та О.Д. Меншиковим. Був пристосований під склад провіанту та пороху. В кінці XVIII ст. він неодноразово відвідувався вищим генералітетом російської армії, у тому числі М.Л. Кутузовим. 1807 р. цей склад переобладнаний у сховище фуражу й артилерії, оточений валом. Проміжки між підвищеннями кільцевого валу майдана отримали підсилення великими воротами, сліди стовпів.

Розрита Могила — найвищий і один із найбільших майданів Лівобережної України на території Полтавщини, залишки величезного кургану скіфського часу, історико-ландшафтна домінанта лівобережної заплави Ворскли у межах Котелевського району, цікавий об’єкт історії селітроварництва та військової архітектури ХІХ ст. Насамкінець — це унікальне місце недоторканно збереженого куточка степової рослинності, що буяла на навколишніх передстепових ділянках ще до ХІХ ст.

 VI-IV століття до нашої ери, XVIІ – XVIII століття.