Розташована на території Опішнянської сел. р. Зіньківського р-ну, неподалік межі з Котелевським районом, за 4,80 км на північний схід від східної околиці с. Міські Млини Опішнянської сел. р., за 1,61 км на південь–південний схід від південної окраїни с. Деревки Деревківської с.р. Котелевського р-ну та 3,05 км на північний схід від околиці с. Лихачівка Малорублівської с.р. того ж району.

Курган «Вітова Могила» відомий за картографічними матеріалами третьої чверті ХІХ ст. Досліджений 1888 р. І.А. Зарецьким. Залишки останця кургану обстежувалися Г.О. Сидоренко, 1962 р. та О.Б. Супруненком 2002 і 2014 рр.

Рештки насипу кургану мають висоту 3,10-3,40 м та діаметр 63х70 м.

На час розкопок мав висоту близько 4,30 м та діаметр 60 м Під насипом знаходилося центральне поховання з прямокутною за формою ямою з дерев’яним накатником розміром 2,80×4,20 м і глибиною понад 1 м. У ній виявлені залишки коня, а в північно-західному куті рештки шкіряного сагайдака з 238-ма бронзовими трилопатевими вістрями стріл. Сагайдак прикрашали 28 золотих бляшок у вигляді пантери, гірського козла, орлиних голівок, велика бронзова позолочена кругла бляха і золоті бляшки-розетки. Поряд знаходилися уламки залізних деталей вузди коня.

Друга пол. VII – пер. пол. VІ ст. до н. е., ранній залізний вік.

Полтавські краєзнавці вважають топонім «Вітова Могила» відлунням подій 600-річної давнини, коли у Середньому Поворсклі відбулася грандіозна і трагічна «битва народів» 1399 р. об’єднаних литовсько-українських військ Великого князя Литовського Вітовта із золотоординцями Тімур-Кутлука та Єдигея. Існує здогадка, що, можливо, на кургані знаходився спостережний пункт Вітовта під час цієї битви.