Розташоване північно-західній частині села Михайлівка Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, в ур. Брусія (Городище).

Вперше згадувалося на поч. 1970-х рр. Обстежувався О.Б. Супруненком, І.М. Кулатовою і А.В. Гейком (1999 р.), О.Б. Супруненком, В.В. Шерстюком (2004 р. та 2011 р.).

Археологічний комплекс розташований на мису корінного правого берега р. Ворскла складається з невеликого городища, валу, селища, розташованого на останці біля підніжжя укріплення, решток курганного некрополя.

1. Вал допоміжний та ескарп розташований вздовж мисового перешийку в широтному напрямку. Висота валу складає 0,6-1,0 м та шириною в основі 1,5-2,5 м, протяжність бл. 125 м. Навколишні схили, особливо північно-східний, зберігають сліди ескарпування.
2. Городище має форму неправильного овалу, розміром 44 х 52 м, й оточене оплилим валом, висотою 2,0-3,5 м, з шириною в основі 4,0-8,0 м Східна напільна частина укріплення захищена значно вищим відрізком валу, своєрідним «козирком», висотою до 6,0 м від дна рову, з шириною в основі близько 14,0 м. Площа майданчика, захищеного валами, — 27 х 30 м (0,08 га). Поверхня майданчика, укріплень та перешийку задернована і вкрита грабово-дубовими лісовими насадженнями. У західній частині городища культурні нашарування залягають з глибини 0,20-0,25 см. До глибини 0,40 м лежить щільний горілий чорноземний шар, що містить вкраплення червоної перепаленої за високої температури глини, котра походить із заповнення обгорілих дерев’яних конструкцій валу та клітей. Під ними знайдені рештки пісковикової кладки в основі валу. Із заповнення рову походить залізний бронебійний черешковий наконечник стріли овально-кілеподібного перетину 2-ї пол. ХІІІ-ХІV ст.
3. Рештки курганного некрополя. За 100-120 м від валів городища вглиб мису розташоване невелике, курганоподібне підвищення, висотою 0,50 м і діаметром 15-18 м, що може бути залишками кургану епохи бронзи – раннього залізного віку. Далі помітні невеликі задерновані курганоподібні підвищення висотою 0,15-0,70 м і діаметром 4-8 м, яких нараховано не менше 10, котрі відповідають параметрам пізньороменських або давньоруських кур­ганів. Розкопки задернованих курганів не проводилися.
4. Селище-посад розташоване біля підніжжя мису і займає площу бл. 0,75 га. На його поверхні також зустрічається ліпна кераміка роменської культури та гончарна доби пізнього середньовіччя.

Знахідки представлені уламками стінок ліпних горщиків пізнього етапу роменської культури. Тут же знайдене пряслице, виготовлене із рожевого овруцького шиферу із отвором в 1,0 см, а місцеві жителі розповідають про знахідку жорна «з рожево-червоного масткого каменю» (пірофілітового сланцю-?).

Михайлівське городище єдине з відомих на сьогодні слов’яно-руських городищ на території Диканського району.

Х-XIV ст.; роменська культура, доба Київської Русі; післямонгольський час; ХVII-ХVIII ст., козацький час.