Знаходиться в межах смт. Опішня Опішнянської сел. р. Зіньківського р-ну, за 1,90 км на північ-північний схід від Опішнянської сел. р., 0,75 км на схід-південний схід від музейно- адміністративного корпусу Національного музею-заповідника українського гончарства, ур. Городище.

Опішнянське городище вперше було виявлене В.Г. Ляскоронським, поч. ХХ ст., проведені археологічні дослідження (розкопки) І.І. Ляпушкіним, 1940, 1957рр. та О.В. Сухобоковим, 1974-1975 рр.

Опішнянське городище розташоване на пласкому останці корінного берега р. Ворскли, відрізаного від плато долиною струмка Тарапуньки і балками. У північно-західній частині розташоване кладовище, з південно-східного боку і в центрі – рештки задернованих розкопів І.І. Ляпушкіна (1940, 1957 рр.) та О.В. Сухобокова (1974-1975 рр.). Загальна площа городища 0,8 га.

Експедиціями під керівництвом І.І. Ляпушкіна та О.В. Сухобокова вивчено більшу частину площі городища, здійснені два перетини його валу і рову. Недослідженою залишилася площа під кладовищем на невеликі ділянки вздовж його схилів (близько 10 %). Зі східного боку розташовані рештки укріплень, що складалися з дерево-земляного валу заввишки 2,5–3,0 м, невисокого ескарпу близько 1,0 м та заплилого рову. Протяжність укріплень – 32 м.

Будівельні рештки представлені залишками житлових і господарських споруд. Загалом досліджено 23 житла, 2 господарські споруди та 39 ям, частина котлованів яких після розкопок законсервована. Серед знахідок найчисельніші це уламки ліпного посуду (горщики і сковорідки), невелика кількість фрагментів гончарного посуду й амфорної тари з різних центрів Північного Причорномор’я.

З досліджених комплексів походить виразна добірка зооморфної керамічної пластики і пряслиць, а також мініатюрного посуду й ін. вотивних виробів. У невеликій кількості наявні вироби із заліза (деталі вузди, ножі, кресало тощо) та кольорових металів (пряжки, персні, сережки), пастові і склопастові намистини.