Розташоване в околицях в с. Патлаївка Сем’янівського старостату Полтавського району Полтавської області, за 0,4-0,6 км на південний захід, захід та північний захід від села. Більшою мірою знаходиться в межах земель міста Полтава.

Відкрите Г.О. Сидоренко та М.А. Станом (1940  р.), обстежувалося  Г.О. Сидоренко і  І.І.  Ляпушкіним (1945 р.), шурфувалося І.І. Ляпушкіним (1945 р.), обстежувалося Г.Т. Ковпаненко (1953 р.), О.Б. Супруненком (1972, 1985, 2003, 2014 рр.)

Більша частина поселення, згідно із Історико-архітектурним опорним планом і спеціальною науково-проектною документацією для визначення історичних ареалів та меж і режимів використання зон охорони пам’яток архітектури та містобудування м. Полтава, затвердженими рішенням позачергової 37-ї сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 27.12.2013 р., входить до третього історичного ареалу міста, що охоплює територію Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» та групову охоронну зону заповідника і психіатричної колонії.

Селище розташоване на краю мису високого правого корінного берега р. Ворскла. Видовжене вздовж русла Ворскли над західним краєм с. Патлаївка. Займає площу близько 32 га. Вздовж гребеню вододілу обстеженнями відзначений повздовжній ряд з трьох попелищ круглої у плані форми, заввишки 0,3-0,4 м і діаметром 15-27 м, розташованих на відстані 90-180 м один від одного. Товщина культурних нашарувань становить 0,4-0,6 м.

Підйомні матеріали належать характерним зразкам ліпної кераміки ворсклинського локального варіанту лісостепової культури скіфського часу VII-V ст. до н. е., є окремі фрагменти кераміки пізньоскіфської епохи — ІV ст. до н.е., уламки виробів з граніту і кварциту.

Ранній залізний вік, скіфський час, VII-IV ст. до н. е.