Розташоване на південній околиці с. Сенча Сенчанської с.р. Лохвицького р-ну, за 1,0 км на південь від села, в ур. Самсонів острів, праий берег р. Сули, поблизу давнього броду через річку.Городище відоме з кінця ХІХ ст., описане М.О. Макаренком (1917 р.), обстежене В.Г. Ляскоронським (1925 р.), І.І. Ляпушкін (1948 р.), М.П. Кучера, О.В. Сухобоков (1971 р.), Є.О. Горюновим (1972 р.). Широкомаштабні розкопки були здійснені Ю.Ю. Моргуновим та Р.В. Терпиловським (1990 – 1992 рр.).Археологічний комплекс у складі городища та селища займає південно-західний край видовженої надзаплавної тераси правого берега р. Сули.Городище знаходиться у південно-західній частині підвищення, у плані має підквадратну площу з розмірами 48х44 м, площа – 0,19 га. Майданчик захищений кільцевим валом висотою 1,50 м, з напільного боку помітний також рів шириною 6-7 м, глибиною до 1,5 м. Розкопками на городищі розкопано три чверті площі, крім південно-східної частини. Площа досліджень складає 2144 кв. м.Виявлені об’єкти належать до кількох культурно-хронологічних горизонтів. Часом літописних сіверян датується одна житлова споруда та вісім господарських об’єктів. До давньоруського часу належать дві житлові, дві господарські споруди та вісім господарських ям.Селище займає західну частину підвищення, на ньому було закладено 7 розкопів (площа 3556 кв. м.). Де було виявлено 19 давньоруських споруд, 97 господарських ям, в основному вони належали до ранньослов’янського часу. У східній частині селища було виявлено рештки дороги шириною від 8 до 12 м.З території поселення походить значна колекція знахідок, що дає уявлення про побутову та військову діяльність населення. Припинення життя на селищі так і на городищі припадає на сер. ХІІІ ст., під час монголо-татарської навали. Археологічний комплекс є багатошаровим з матеріалами середнього бронзового віку, пізньоскіфського і ранньослов’янського часів (ІV – ІІІ ст. до н.е., V – VІІ ст. н.е.), пізнього етапу роменської культури ( кін. Х – пер. чв. ХІ ст.) та давньоруського часу (ХІІ – пер. пол. ХІІІ ст.).