Знаходиться на землях ДП «Полтавський лісгосп» у лісовому масиві між с. Іскрівка Скороходівської селищної територіальної громади й селами Верхні Рівні та Черняківка Чутівської селищної територіальної громади, за 2,7 км на північ від с. Верхні Рівні Полтавської області та за 1,4 км на північний захід від сучасної околиці с. Гришкове Харківської області.

У науковій літературі вказане городище прив’язане до с. Гришкове, що знаходиться в межах Коломацької територіальної громади Богодухівського району (кол. територія Резуненківської сільської ради Валківського району) Харківської області, хоча нині зазначений об’єкт археології знаходиться в межах Чутівської селищної територіальної громади Полтавського району Полтавської області, на межі з Харківською областю.

Гришківське городище розташоване на вододільному плато річок Ковалівка (ліва притока р. Мерли) і Коломак, що є лівими допливами р. Ворскли лівобережного басейну р. Дніпро, та на мисі правого боку балки безіменного запрудженого струмка, який перерізає корінний берег і є правим притоком р. Коломак. Городище є лісовим і станом на сьогодні знаходиться на території лісового заказника «Іскрівський».

Городище було виявлене М. Я. Рудинським (1924 р.), обстежувалося І.І. Ляпушкіним, Г.О. Сидоренко (1945 р.), А.В. Гейком та С.В. Сапєгіним (2008 р.), О.Б. Супруненком та В.В. Шерстюком (2013 р.), М.В. Коваленком та В.В. Філонченком (2022 р.).

Городище скіфського часу знаходиться на правому березі р. Коломак та на правому боці чималої балки, яка перетинає лісовий масив із північного заходу на південний схід, і по її дну протікає безіменний струмок, що у північній околиці с. Гришкове впадає в штучну водойму – ставок.

Воно укріплене валом та ровом і має округлу у плані форму. Вал охоплює поселення з усіх боків, найбільшу висоту він має з південного напольного боку і поступово стає пологішим у північному та північно-західному напрямках, де примикає до урвища балки. Крім того, імовірно, саме тут схили балки були ескарповані. Вал зберігся досить добре, висота його від дна рову місцями сягає 5 м, ширина – теж приблизно 5 м. Рів також охоплює територію всього майданчика, найбільш глибокий він із південно–західного та південно–східного боків, тут глибина становить приблизно 2 м, з півночі він поступово звужується до 2 м і глибина сягає близько 0,5–0,3 м. Землю зі східної частини рову викидали на схил балки, де утворилась берма, а землю із західного краю використовували для насипання валу.

Площа укріплення рівнинна, із незначним нахилом до північної та північно–західної частини, до схилів балки і має розміри 160 м (північ–південь) на 120 м (захід–схід).

V-III ст. до н.е., скіфський час.